Тепло осiнньоi казки

Крадькома, мимохідь
Серед сірих хвилин повсякдення
Віднайти треба мить,
Щоб відчути у серці натхнення.

Щоб відчути тепло
І чарівність, що в небі розлита,
Я знайду джерело,
Що дарує нам бабине літо.

Заблукаю в гаях,
У яскраво-бурштиновім листі,
На вузеньких плаях
Задивлюсь на перлинки сріблисті.

Розчинюсь, як туман,
У промінні ласкавого сонця,
І хмарок караван
Я зігрію у теплій долоньці.

Я в тепло загорнусь,
У хвилини останньої ласки,
Як дитя, усміхнусь
Чародійству осінньої казки…

,


Рецензии