Стара криниця

Йдемо додому по стежині рідній;
Навкруг луги зелені та поля,
Живуть тут люди і багаті й бідні:
Це-рідний край наш і свята земля.
Пройшло дитинство в мирі та любові,
І нас навчали вірності батьки,
Де все знайоме нам усім до болю,,
Ми тут зростали і дали ростки.
Ось наша школа,-тут зерно заклали
Науків різних та азів життя.
Шкільні роки,наче повз нас промчали,
В доросле всі пірнули ми буття.
Нам не забути ті шкільні пороги,
Важливі кроки,перші у житті,
Стежинки та тернистії дороги,
Та все пройшло,і ми уже не "ті".
Ось і домівка наша і садочок,
І затишок в щасливому дворі.
Тут є і наш улюблений куточок,-
Було тут завжди добре дітворі.
Суха вже груша і стара криниця,
Та в ній ніколи не дістать до дна.
Яка ж цілюща завжди в ній водиця,
Хоч і стара,та рідна нам вона.
Візьми водиці отії краплину-
Вона прозора й ніжна,як кришталь.
Нею умий та напої дитину;
Нехай зростає міцно,наче сталь.
З тії криниці сонячне проміння
Виблискує нагору серебром.
П'ємо водицю тую,наче зілля,
Що в душі наші порина добром.
Ноги самі приносять до криниці,-
Рідне до сліз тут наше джерело.
Ми дивимось,як в дзеркало,-в водицю,
І молимось.щоб мир нам всім дало.
В ласкавих вітах рідного садочка
Зігрієм душі батьківським теплом.
Нема на світі кращого куточка,
Як рідний край з цілющим джерелом.
Криниця наша вже стара й похила,
Як та бабуся,що живе сто літ,
А біля неї гілку похилила
Груша стара,горіх,як сивий дід.
Але воно все рідне нам з дитинства,
Ніколи стежка та не заросте.
Веселка зійде і в проміннях світла
В дитинство ми поринем золоте.
Нам не забути смак тії водиці,
Що з джерела цілющого пили
У ріднім краї з рідної криниці,
Де мир на крилах журавлі несли.
 12.02.2016