Часом здається, що вчора
Радість лунала з грудей,
Тільки вже втомлена й хвора
Осінь по лісу бреде.
Хочеться ясного сонця,
Подиху теплих ночей,
Тільки над гаєм спросоння
Віє холодний борей…
Скоро вже вітер без жалю
Листя останнє зірве,
Річку накриє печаллю,
Смутком стежки замете.
Віття тріщить під ногами,
Затишок вихорцем зник.
Вкриється скоро снігами
Берега пишний рушник…
Сушить гербарій природа…
Там, де буяла трава,
Сум навіває негода,
Шепчуть вітри: "Прощавай…"
Сум навiвае негода
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122092002107
Свидетельство о публикации №122092002107
Рецензии