пам ятi Ольги

пам'яті Ольги Сімонової "Сімби"

... у грудях стало важко, важко.
Не видохнеш і не вдихнеш.
Де ти тепер, співуча пташко,
кого відспівуєш уперш?
Ще як життя несправедливе!
Яка зрадлива штука — смерть.
Одне пройде, неначе злива.
А інше висмокчить ущерть.
Буяла вишня і відквітла
тим вересневим вечірком,
коли ковток її повітря
залишився лише димком.
Сьогодні, коли пусто в грудях
і за останнім не ізнов,
не данину беруть полюддям
її невтішную любов...


Рецензии