Горечь Изюма

Війна... війна... така тяжка година...
А я думками поділюсь охоче,
Щоб світові на те розкрити очі,
Якою є насправді Україна...

Хай доля і терниста, і смугаста,
А наче несподівано прозріли -
Як ми на вісім років постаріли,
Й мудріше стали десь так років на сто.

На сто життів... де кожному дісталось
Оте відчути  скоєне злочинство -
Де у малечі - вкрадене дитинство,
А у батьків підступно вкрали старість.

Коли щодня отримуємо досі
Серед новин перелік некрологів -
Підтримку світу замість монологів
Ми чуємо в хорах многоголосих.

Та відповіддю - у чужій країні,
Серед народів різних та чужинців
Дух нації відчули українці,
Що начебто прокинувся віднині.

Але страшніше - що серед полеглих
Твої, країно, саме ті, найкращі -
Забути їх не можемо  нізащо -
Твоїх, Вкраїно,відданих підлеглих.

Як спогади залишити пекучі,
Із присмаками гіркоти та суму
Віднині несолодкому  Ізюму -
Оте жахіття, що відчули в Бучі...

Та хто напав, неначе зграя вовча,
Нас не злакає  виглядом  катівень,
Бо ненависті   позамежний рівень
До кожних, хто підтримав... чи промовчав...