Н.Бидненко
Я пам’ятаю погляд твій,
Його читаю, ніби книгу…
І настає в душі відлига,
І не лякає сніговій.
Нехай на скронях зайвий сніг
Лежить давно уже й не тане –
Твій погляд пензлика дістане
І замість снігу – пізній цвіт.
Стоять у світі холоди.
Ідуть дощі. В очах – волога.
І хоч терниста в нас дорога,
Ти погляд свій не відведи.
…Розвіять сумніви, як дим…
Ступити стежкою до раю,
Напитись радості до краю
І жити поглядом твоїм.
***
Я помню взгляд твой,
Его читаю, словно книгу...
И наступает в душе оттепель
И не пугает снегопад.
Пускай на висках лишний снег
Лежит давно уже, не тает -
Твой взгляд кисточку достанет
И вместо снега - поздний цвет.
Стоят в природе холода.
Идут дожди. В глазах - влага.
И хоть тернистая дорога,
Ты взгляд свой не отведи.
...Развеять бы сомнения как дым...
Вступить тропинкой к раю,
Напиться радости до края
И жить лишь взглядом твоим.
Твой взгляд
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122091700574
Свидетельство о публикации №122091700574
Рецензии