Тумани білі вже блукають на лугах!
Росу ранкову сонце посріблило,
Запанувала тиш на берегах,
І сіре небо раптом задощило.
В полях пустельних котиться вже сум…
В очах осінніх - жалощі з нудьгою.
Не чути в душах співу ніжних струн…
Йде елегійність жвавою ходою.
Тепла немає, наче й не було,
Проходить швидко тиха мить згасання…
Холодна осінь світ бере в полон,
Ледь стримуючи болісні зітхання…
Зриває квіти осінь у саду,
Останню розкіш, щоб зігріти спогад.
Мабуть, я теж алеями пройду,
Зберу букет, хай взимку тішить погляд…
Елегiйнiсть
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122091703632
Свидетельство о публикации №122091703632
Рецензии