Дивлюсь у дзеркало і бачу,
Що личить все ж мені життя,
Насамперед, коли не плачу
І забуваю про літа.
Пасує осені убрання,
Простий зимовий макіяж,
Відтінки ранку і згасання…
Чи, може, то лестить трильяж?
Здається, що одне лиш літо
Короткувате… Не біда…
Зате квітчає оксамитом,
Засмученням не набрида…
Тож все годиться, все підходить:
Весна, і осінь, і зима…
І дощ із грозами не шкодить,
І сніг нудьгою не пройма…
Личить життя
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122091602862
Свидетельство о публикации №122091602862
Рецензии