Коли відчуваю утому
І спокій потрібен душі,
По гаю іду золотому,
Шукаю розраду в глуші.
До річки спішу без оглядки
І довго дивлюсь в далечінь,
Образи усі і нападки
Вбирає ріки глибочінь.
Беру обережно в долоні
Живлющі краплини з ріки
І бережно змочую скроні,
Немовби змиваю гріхи.
І струмінь, як жваве створіння,
Що дихає, чує мій біль,
Рятує мене від тужіння,
Утішливим подихом хвиль.
Буває, наважусь пірнути
Без страху у хвилі стрімкі,
Щоб річка змогла пригорнути
І змити всі рани тяжкі…
Коли вiдчуваю утому
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122091507382
Свидетельство о публикации №122091507382
Рецензии