Я призвичаюся до болю
Й похмурих вересневих днів,
Де листя жовте вже юрбою
Шукується у ніг моїх,
До вранішніх густих туманів,
До айстр квітучих у саду,
До того, що життя - омана,
До стежки, по якій я йду,
До сонця, що так мало гріє,
До вітра злого, до дощів,
До того, що мої надії
Кудись поділися мерщій.
Потрохи до всього звикаю,
Як стовбур, що негода гне.
Як призвичаїтись не знаю,
Що ти далеко від менЕ?..
Я привыкаю к боли...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2022
Свидетельство о публикации №122091506354
Свидетельство о публикации №122091506354
Рецензии