Вот нырнуть бы вдвоём

    Н. Бидненко
От пірнути б удвох в забуття,
Відчахнувшись від сірих реалій.
Дні і ночі, мов птиці, летять,
І нездійснене – далі і далі…
Так здійснімо! Все в наших руках.
Щоб уперше – неначе востаннє…
Бо й тепер, і в прадавніх віках
Світ тримався лише на коханні.
Без кохання не мислю життя.
Мабуть, доля така у поета…
Ми пірнаємо вдвох в забуття…
На орбіті хитнулась планета.

***
Вот нырнуть бы вдвоём в забвение
Отторгнувшись от серых реалий.
Дни и ночи, как птицы летят
Не осуществлённое далее, далее...
Так сделаем это! Всё в наших руках.
Чтоб впервые - как в последний раз...
И теперь и в прошедших веках
Мир держался лишь на любви.
Без любви нам не мыслимо жить,
Судьба видно такая у поэта...
Мы ныряем вдвоём в забвение...
На орбите качнулась планета.


Рецензии