Від нудьги, тривог і суму,
Мабуть, я втечу.
Досить думати вже думу,
Досить і плачу.
Поспішу хутчіш до річки,
В тишу огорнусь,
Задивлюсь на сонця щічки,
Небу усміхнусь.
Разом з осінню по стежці
Я піду у ліс,
На пеньок присяду, врешті,
Там, де верболіз.
Я вбиратиму у себе
Осені красу,
Щоб її убрання тепле
Розчиняло сум.
Задивлюсь, забувши втому,
На янтарний гай,
Потім знов вернусь додому,
Буду пити чай…
Втечу
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122091505678
Свидетельство о публикации №122091505678
Рецензии