Настала осінь,
Та зеленіє ще трава,
І неба просинь
Від сонця зразу ожива.
Повітря свіже
Чарує запахом листви,
Вітрець прониже
І знов дрімати норовить.
Лише у зграях
Кричать стурбовано птахи
І у печалях
Летять погрітись на дахи.
А нам несила
Піднятись в небо від журби!
Якби ж то крила…
Зітхаєм, шепчемо: "Якби…"
Згасає пломінь,
Лягає смуток на вуста…
В собі ми осінь
Несем і згадуєм життя...
Якби
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122091402342
Свидетельство о публикации №122091402342
Рецензии