А серце Воїна прагне світла,
Яке зникає так непомітно.
І серце черствіє та км'яніє.
Можливо, воно уже не зігріє...
Навколо темрява й квіти кольору джеральдіна,
Які зникають в попілі під вибухи джавеліна.
Зникає музика, що завжди лунала з того вікна.
Зникають люди... та плине час і триває життя.
Здається небо паде під ноги
Під вий повітряної тривоги.
Тепер це пекельне смерті чекання
Народжує в серці нове бажання.
Нове бажання - коли все скінчиться і розквітне?!
Ми мріємо про ковток води і глобально про Світло!
Про світло не тільки в чужій хаті, а й в світі ціломУ,
Яке той гербарій перетворить на еустому.
І серце Воїна прагне ВОЛІ
Від гір, лісів до Чорного моря,
Від поля жита до сміху дитини.
Він знов прагне Волі для України!
Серце воина
© Copyright: Виктория Чабаненко, 2022
Свидетельство о публикации №122091302669
Свидетельство о публикации №122091302669
Рецензии