Літо радісно літало
У осінньому гаю
І комашок всіх вітало
В розмаїтому краю.
Безтурботне і звабливе,
Веселилось, мов дитя,
І таке було щасливе
Без нестерпного ниття.
Осінь хитро усміхалась:
"Хай потішиться іще…"
А сама вже відчувала
У душі солодкий щем...
Килими стелила в лісі,
Підбирала кольори
І тримала в таємниці
Всі убрання для верби.
Капелюшок приміряла
І кружляла по росі,
Сукні пишні замовляла,
Щоб прийти у всій красі.
Щебетала, трепетала,
Прикрашала небокрай,
Потім тихо прошептала:
"Літо, швидше відлітай…"
Потемніло синє небо,
Налетів раптово грім,
І затих пташиний щебет
В рокотанні дощовім…
Хай потiшиться
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122091106665
Свидетельство о публикации №122091106665
Рецензии