Ні, то не дощ за вікном,
То вітри ностальгії
Дмухають з неба
І сіють тривогу в душі.
Звуки, немов метроном,
Відбивають події,
Зріє потреба
Писати журливі вірші.
Ноти вриваються в дім,
Обіймають незримо,
Може, притулок
Шукають і щире тепло.
Холодно в листі рудім,
Тож, як ті пілігрими,
Ждуть порятунок
І б'ють у заплакане скло.
Я відчиняю вікно
І запрошую в гості
Спогад про давнє,
Що проситься в серце моє.
Пам'ять, немовби вино,
Непокоїть до млості,
Наче востаннє
Мелодію долі снує…
Вiтри ностальгii
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122091105141
Свидетельство о публикации №122091105141
Рецензии