Пахне затишком від сосен,
Ніч, безмовність, благодать…
Тихо-тихо ходить осінь
Щоб видіння не злякать.
Я без осені, напевне,
Не відчула б смисл життя,
Ні тепло його душевне,
Ні любов, ні спочуття.
Я б не знала, мабуть, смутку
І не мріяла в дощі,
На засохлу незабудку
Не дивилась уночі.
Не вдивлялась би в провулок
І листів не берегла…
Мабуть, затишний притулок
Осінь у душі знайшла…
Притулок у душi
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090902949
Свидетельство о публикации №122090902949
Рецензии