Божi дiти

Кожен старався перекроЇти,
кожен розказував, як маю жити,-
друзі численні, рідня, вороги,
наче в мене перед ними борги.
Радили часто, хоч я не просила,
гостре відчуження в серці носила
майже до всіх, виділяла коханих -
ці надболючі наносили рани.
Раненим звіром,- поламані лапки
ставлю на всіх своїх радниках крапку!
В скиті найдальшому подумки знову
з Богом веду нескінченні розмови:
- Господи, ця суєта не для мене,
може даси мені працю буденну,
але таку, щоб нікого навкруг -
часто калічили ворог і друг
серце і душу, і психіку хвору,-
дружно схиляли мене до покори.
- Мила дитино, хай як не тривожно,
все, що даю тобі, витримать можна.
Будь милосердна, ви різні, як квіти,
хижі і лагідні - всі Мої діти.
Десять законів всього Я вам дав,
і безкінечні конвенції прав.
Тож похвались, що законослухняна
переді Мною, дитинко кохана.
А якщо ні, до Землі повернись
і над собою ретельно трудись.
Вкотре вертаюсь в реальність звичайну,
кави наллю собі чашку чи чаю,
зцілена Богом, готова терпіти,
кожну сволоту,- ми всі Божі діти.