Сонце лагідне осіннє
На руках лоскоче пальці,
Сподіваюсь, не востаннє
Відчуваю ласку вранці.
Усміхаюся щасливо,
Неможливо не радіти,
Промінці так пустотливо
Доторкаються, мов діти.
І на мить мені здалося,
Ніби травень повернувся
І, голублячи волосся,
Шанобливо усміхнувся.
Зрозуміла я, що радість
Восени також можлива.
Осінь - це життя фатальність*,
Та вона така зваблива!
Навіть в день, коли негода
З неба дивиться в калюжу,
Дотик сонця і природа
Нам лікують серце й душу…
*Фатальність - неминучість, невідворотність.
Восени можлива радiсть
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090901974
Свидетельство о публикации №122090901974
Рецензии