Кайфувала осінь в тихім гаї:
Сяяли на сонці завитки,
Листя золотилось, як на плаї,
Вигравало, наче квіточки.
В погляді і радість, і кокетство,
А в думках - жага солодких мрій.
Задивившись на грибне сімейство,
Сіла на духмяний травостій.
Глянула замріяно на небо,
До берізок тихо підійшла,
І, почувши з гілки ніжний щебет,
Пташенятко в руки узяла.
Пригорнула, засміялась мило,
Не таїла радості в душі,
Ніжилась, допоки звечоріло,
Ну а я писала їй вірші…
Осiнь кайфувала
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090901600
Свидетельство о публикации №122090901600
Рецензии