На долонях світанку
Прокидається ранок
І пірнає без страху у примарний туман.
Відчиню я фіранку
І осінній серпанок
Упущу, наче птаху, і вдихну, як бальзам.
Заспокою всі герці*,
Всі атаки знемоги
Ще й світанкові чари прикладу до грудей.
Я відчую, як в серці
Тихнуть ноти тривоги
І яснішають барви неспокійних ночей.
А за вікнами роси
Сонні трави чаклують
І відтінки бурштину на кущах горобин.
Легковій тішить Осінь,
Ноти свисту дивують…
Що ж, і я відпочину від бентежних новин…
*Герць - (перен.) боротьба думок, поглядів тощо.
Вiдпочину
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090607247
Свидетельство о публикации №122090607247
Рецензии