Не треба квапити роки,
Вони і так летять стрілою,
Шумлять, немовби ті струмки,
Спливають разом із водою.
Дитинство просить, щоб хутчіш
Зима змінила мокру осінь,
Чекає снігу, щоб стрімкіш
У санках мчати на морозі.
Чекаєм жадібно весну,
Кохаєм, мріємо про щастя,
В травневі ночі не до сну,
Бо серцю так потрібна ласка.
Квіткове вабить полотно,
В вінок життя тепло вплітає.
А там вже й літо, та воно
Так само швидко пролітає…
І знову осінь… І срібло
Без жалю скроні покриває,
Химерним старості крилом
Поволі душу обвиває…
А час на місці не стоїть!..
Ми можем тільки сумувати,
Не в наших силах зупинить
Або на мить пригальмувати…
Не треба квапити
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090605595
Свидетельство о публикации №122090605595
Рецензии