Нудьгою торкнулося серця заплакане небо,
І стало так гірко, в душі піднялись сум'яття.
З'явилась раптово в теплі невгамовна потреба,
Проснулись незнані раніш больові відчуття.
О, літо! Навіщо пішло ти так швидко на спокій,
Я ще не натішилась сонцем і подихом трав,
А ти вже сховало обличчя в туманності сонній
І слухаєш мовчки акорди осінніх октав.
Вже осінь для втіхи дарує прикраси з коралів
І стелить плахтини обабіч журливих шляхів.
Ні, я не готова іще до дощів і туманів,
Ще хочеться світла і співу веселих птахів!
Не готова
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090601880
Свидетельство о публикации №122090601880
Рецензии