Знову осінь іде лебідкою,
Золотою ходою знаджує.
Розважає вітрець сопілкою,
У хвилину сумну розраджує.
Неповторною диво-сукнею
Осінь світ увесь причаровує,
Непорочною йде богинею,
День у день ліси розмальовує.
Як же радісно милуватися
Золотисто-багряним розсипом.
Дивуватися й надихатися
Незабутнім солодким спомином.
Вітер трунками вабить млосними,
Ранок росами умивається…
Від дарів золотої осені
У душі весна прокидається…
Прокидаеться весна
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090406872
Свидетельство о публикации №122090406872
Рецензии