Сонце зазирає у вікно
Відблиском прощального привіту.
Літо закінчилось, як кіно,
І пішло спочити на край світу.
Ось уже і осінь поспіша,
Розправляє крила широченні.
Смутком огортається душа,
Згадуючи дні благословенні.
Скільки не здійснилось, не збулось!
Час летить, немовби колісниця.
Сум і радість - все переплелось,
А життя то мариться, то сниться…
Пісня недоспівана звучить,
День у день в душі неспокій множить.
Пам'ять повертає кожну мить
І раптовим спогадом морозить.
Та осінню пору я люблю:
І дощі, і свіжість, і тумани.
Цей драйвовий старості прелюд
Заживляє всі життєві рани.
Прелюд
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090403730
Свидетельство о публикации №122090403730
Рецензии