Вітер дме несамовито,
Холодно душі.
Похилились сумовито
Навіть комиші.
Небо дивиться в калюжу,
Хмари, як плащі…
Загорну тепліше душу,
Вже шумлять дощі.
Обмотаю теплим шарфом
Мрії і думки,
Хай не дивляться зі страхом
На глухі стежки.
Почуття зігрію сяйно
Згадом про любов,
Щоб не тліли елегійно
Від сумних дібров.
Наостанок ще й для серця
Приготую чай,
Хай воно щасливо б'ється,
Як гірський ручай.
Ось тепер душа і мрії,
Серце й почуття
Не відчують безнадії
Від тривог життя…
Загорну, зiгрiю
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090307017
Свидетельство о публикации №122090307017
Рецензии