Упав пожовклий лист під ноги
І щось, здається, прошептав,
Мабуть, стомився до знемоги,
Поки над травами кружляв.
Щось шурхотіло, ніби: "Мало,
На цьому світі я прожив.
Зірвав мене вітрець зухвало,
Невже я чим не догодив?.."
Дивилась я на той листочок,
Згадавши вмить своє життя,
Що продзвеніло, як струмочок…
Нема в минуле вороття.
Я підняла листок дбайливо,
Сказала: "Нам не личить сум!
Лети, кружляй, живи грайливо,
Даруй кайфуючи красу!
А Осінь, що ж, прийшла, хай буде!
Нам не під силу щось змінить…
Вдихай життя на повні груди,
А Осінь душу хай п'янить…"
Хай буде Осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090306470
Свидетельство о публикации №122090306470
Рецензии