Приходить вечір. Запалю свічкИ.
Згашу турботи, болі та образи.
А зверху включать для менЕ зірки -
Та не одну, не дві - а всі одразу.
І Місяць пропливе, як корабель,
Розкине по землі сріблясті стежки,
Малюнком ляже диво-акварель,
Повиснуть тіні, як з беріз сережки,
Щось прошепоче таємниче сад,
Де вітер пробіжить по сплячим кронам,
Проводить літо тихий хор цикад,
Й одЯгне осінь золоту свою корону.
Я знов полину у країну мрій,
Де в снах своїх я зноровився жити,
Де днів осінніх вишукався стрій,
Де небуття стрічається із світом...
На фото: Вечерний Киев
Приходит вечер...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2022
Свидетельство о публикации №122090305846
Свидетельство о публикации №122090305846
Рецензии