Нарешті Осінь вже прийшла,
Красуня Осінь,
У душу чаром увійшла
І вже не в гості.
Шепоче сонечко з небес:
"Яка вродлива!"
І знову хочеться чудес,
Якогось дива.
Хоча уже немало літ
Живу у світі,
Та серце проситься в політ,
Щемить щомиті.
Летить за вітром жовтий лист,
Птахи курличуть.
Красою вабить тихий ліс,
Дороги кличуть.
Мовчить замріяна душа,
Шукає вихід,
Щодня в дорогу вируша,
Жене безвихідь.
Листок кружляє золотий,
Летить додолу…
Так щастя хочеться знайти,
Та біг по колу…
А Осінь шепче: "Не втрачай
У краще віру,
Живи по правді і кохай,
Не бійся виру!"
Красуня Осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090207002
Свидетельство о публикации №122090207002
Рецензии