Знову вітер дихає осінній,
То теплом повіє, то морозом,
Чути тихий голос в шелестінні,
Наче усипляє хтось гіпнозом.
Небо поглядає непривітно
І дощем планує частувати.
Пролетіло літо непомітно,
Треба вже санчата готувати.
Дні стають поволі все коротші,
А ліси, жовтіючи, світліють.
Ходить Осінь в моднім макінтоші,
А небесні сині журавліють…
Миготять вночі зірки яскраво
І сміються радісно, грайливо,
Вабить їх довкілля величаве,
Тож вони й милуються мрійливо.
Осінь всіх убраннями чарує,
Розсипає чари по алеях..
Як же облачення їй пасує!
Ще й пливе над світом, наче фея…
Осiнь чаруе
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090204381
Свидетельство о публикации №122090204381
Рецензии