Я знов чекаю казку золотаву
Із вересневим лагідним теплом,
З думками про життя у ніч сльотаву
І з кавою за вранішнім столом.
Чекаю дні, коли усі проблеми
Дадуть можливість спати без турбот,
Коли розквітнуть ніжні хризантеми,
В душі притихне відчуття скорбот.
Не буде сум'яття в думках від спеки,
Повільно змиють краплі гіркоту,
Запахнуть гостро сосни і смереки,
Надягне осінь сукню золоту.
Минуле стане лиш яскравим зблиском,
Навідавшись зненацька в наші сни,
Про себе нагадає то любистком,
То запахом нічної таїни…
Чекаю казку
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122090102492
Свидетельство о публикации №122090102492
Рецензии