Пожовклий лист упав мені під ноги,
Мені здалося, він про щось шептав.
Кружляв, напевне, довго, до знемоги,
Тепер себе за норов свій картав.
Прислухалась до шелесту і раптом
Почула ледь розбірливі слова:
"Так мало жив, життя лише початок,
А осінь вже дощами залива."
Я на листок дивилася журливо
І добре розуміла почуття,
Життя моє промчадось так стрімливо,
Пішло років немало в небуття.
Тремтів листочок, схожий на вітрило,
А я йому сказала: "Не сумуй!
Час зупинити - це не в наших силах,
Поки живеться, кожну мить цінуй!"
Дбайливо підняла листок опалий,
І подихом зігріла, як дитя,
А він, від спеки і вітрів засмаглий,
Чи задрімав, чи впав у забуття…
Опалий лист
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122083007668
Свидетельство о публикации №122083007668
Рецензии