Ви знаєте,як п'янко пахне степом?
Хитається без вітру ковила?
А там,вгорі,таке синіє небо!
...Розгублено стою я край села.
Я тут зростала,тут була родина
І школа,й друзі,і уся краса...
Була моя улюблена краіна,
Де діамантом сяяла роса.
Під босими ногами був лиш килим
М'яких,зелених шовковистих трав,
Де бавилась я голосом пташиним,
Що аж із піднебесся долітав.
Де синьоокії волошки в житі
І маки,що вплітала я в вінок.
Ні з чим не порівняти тії миті,
Коли вже ноги просяться в танок.
Коли вдихнеш цей степ на повні груди,
Розкинеш руки:ну,яка ж краса!
Здається,бачиш,що там далі буде...
А над тобою-чисті небеса.
І жайворонка спів-такий щасливий,
Ніби на землю спокій всім несе,
Нізащо не злякає,навіть,злива,
Бо ти тут- вдома,це- твоє усе.
І хочеться,щоб так було навіки;
Наші степи,ліси й наші поля,
Ромашки,маки і прозорі ріки,
І рідний край,і наша вся земля.
19.01.2020
Це-наше все
© Copyright: Нина Сазоненко, 2022
Свидетельство о публикации №122083004984
Свидетельство о публикации №122083004984
Рецензии