Як зима на скронях,
Вся природа зблідла,
Серце роз'ятрилось від спустілих нив.
На моїх долонях
Теплі краплі літа,
Все, що залишилось від серпневих днів.
Пробую росинки,
А вони солодкі,
Гіркуваті трохи, та смачні, як мед.
Я ковтаю слинки
І втрачаю спокій:
Вставити у фрази чи в сухий букет?
Відпускати важко
Все, що до вподоби,
Бо не знаєш певно, що таїть зворот…
Хочеться й ромашку
Взяти для оздоби,
Зберігати ревно, наче дар щедрот.
Скоро у тумані
Будуть всі світанки,
А холодні ночі чорні від дощів…
Теплі дні останні,
Вечори і ранки,
Мабуть, найдорожчі серцю і душі.
Останнi днi лiта
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122083002476
Свидетельство о публикации №122083002476
Рецензии