Димчасті хмари висять оксамитами штор,
Небо, здається, готує осінню прем'єру.
Ось уже чути повільний ліричний мінор,
Дивна уява малює незграбні химери.
Скоро лунатиме грізно небесний оркестр,
Гуркіт прокотиться й землю накриє дощами,
Блискавка небо розріже безжально навхрест,
Ночі пройматимуть душу сумними думками.
Вітер бентежно виводить журливий мотив,
Мабуть, готує уже для вистав увертюри.
Роси блищать, наче ранок вже сльози пустив
Від елегійних, безрадісних нот партитури.
Смуток навис над хребтом затуманених Татр
І нетерпляче чекає осінні гастролі…
Час не повернеш, а вічний небесний театр
Кожному з нас роздає заплановані ролі…
Передосiннe...
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122082802271
Свидетельство о публикации №122082802271
Рецензии