Думки
О, які ж вони оці думки!
Атакують знову так настирно,
Сплутують мені усі рядки,
Ну ніяк не хочуть жити мирно!
Мабуть, не діждусь від них добра,
Так і сиплють в душу прохолоду.
Навіть серце в грудях завмира,
Світ хмурніє, наче в непогоду.
Я втрачаю віру у людей,
Відчуваю біль розчарування,
З острахом чекаю вже ночей,
Стримую ледь-ледь роздратування.
Часто, залишившись в самоті,
Я літаю в ілюзорнім світі,
Мрію про затишок у житті,
Про щасливі, безтурботні миті…
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122082607272
Свидетельство о публикации №122082607272
Рецензии