Спекотний серпень схожий на неділю,
Ось-ось настане сірий будній день,
Впадуть дощі журбою на покрівлю,
І туга запульсує, як мігрень.
Здається, що нема підстав для суму,
Та серце ритм міняє і щемить,
Тривожно прислухається до шуму,
До вітру, що ночами стугонить.
Які іще життя готує зміни?
Хто скаже? Небо й те чомусь мовчить…
Як довго ще лякати будуть міни,
Ракети прилітатимуть вночі?..
Дивлюся з сумом на пожовкле листя,
Немов листаю швидкоплинний час…
Невже боги всіх жалощів зреклися,
Невже не чують безвідрадний глас?..
Дивлюся з сумом
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122082602523
Свидетельство о публикации №122082602523
Рецензии