Твоих ладоней нежное касание...
Всё рассказало мне без слов.
Манящих синих глаз очарование
В дожди и сумерки, как зов.
И ясный облик, и очей сияние
Я не забыла на беду.
Ты мне сегодня вновь приснился,-
Вот почему счастливая иду.
Жаль не умею только рисовать,
Нарисовала б я печаль.
И не успела я тебе сказать,
Как я люблю... Но поздно...
Жаль.
15:57 21.08.2022.
ТВОЇХ ДОЛОНЬ ЛЕГЕНЬКИЙ ДОТИК.
Валентина Козачук.
Твоїх долонь легенький дотик..
Все розповів мені без слів.
А очі - ясний, синій поклик, -
В дощах и сутінках горів.
Ці очі і твоє обличчя
Я не забула на біду.
Мені сьогодні ти приснився,
Тому я знов щаслива йду.
На жаль не вмію малювати.
Намалювала б я печаль.
Не встигла я тобі сказати
Як я кохаю...
Піздно...
Жаль.
2018 р.
Свид-ство о опубликации№11802228766
Свидетельство о публикации №122082400192