Да, знають про вэрх нiзы
І вот мы ныц ны робы,
А но жды кітайця.
Аджэ ж, мы зов7 дурный,
Шоб і лысьць ны згрыбаты.
Ну, от сегодня ныдільк.
І шо стоРожуВаты.
Значыть, компьютір майс3
Можуть поладыты?
І мы зйіздыв тут в ліс.
А у ліса ж дочка е:
Да, папа кала спіднычк. –
Вызывай ёго!
Эхэ! Ныдовольный мыдьвідь:
Да хто там шэ зарэ?!
Но чуе, шо тут уж дід –
Куды діватыся.
Ну, й крывывсь-крывывсь,
Потом кажэ: ладно!
Да й так бачыв мы
Пукнастого Рачка.
І от думай-роскынь,
Чы евыця тая шмалка.
І мы прыготовыв млынців.
І навыть спыклы яблык.
Ну, так, роскынув ковры –
Прові3в хоть мал-мал.
Да й дывымось певічк,
А ны шось про чакры.
Потом но подумалы:
Ага, гэ ж німць понравыця!
І татарочку-міск
Слухалы ля ЛОСя, хы.
А вычэраты й вжэ ны нада.
Така от роскладка:
Хто куды, тількы ты
І ны про сібя дбай.
...ну, от: шэ ж сыдеть буськы?
Чого жа ты парыся
Свидетельство о публикации №122082107056