Сину

П'ять місяців з дня загибелі мого Богданчика.
Світла пам'ять тобі мій синочку. Пам'ятаю і люблю. ;;

Як швидко пролітають дні...
І кожен з них, немов воронка.
Світанки відтепер сумні,
А на столі стоїть іконка.
Життя, немов п'янке вино,
Ковток, іще... і випиваєш.
У кожного своє кіно...
І ти живеш. Живеш! Не граєш!
У кожного життя свій смак,
Лише моє вже без надії.
Залитий кров'ю юний мак,
Обірвані юнацькі мрії.
Не все вирішуєш сама...
Надію все ж не відпускаєш.
І, раптом, клятая війна...
І більше сина ти не маєш!
Секунда часу, тільки мить,
Застигла посмішка навічно.
Мені мій син тепер болить,
І жити з цим мені довічно.
Застиг печальний силует...
В молитвах плаче воском свічка,
А на стіні, його портрет
Обвила, раптом, чорна стрічка.
Якби я поряд з ним була,
Його прикрила  б своїм тілом,
Тепер я горе п'ю до дна,
І пам'ять завжди під прицілом.
Де брати сили на життя?!
Як же мені без тебе сину?!
Коли немає майбуття,
Коли живу наполовину