Пам'яті сина Богдана.
То не ти загинув сину -
то мене убили.
Одягнув на мене чорну хустину,
І не знаю твоєї могили.
Чужі люди квіти носять,
Я, від горя, ночами вию.
Чужі люди за тебе у Бога просять,
Я на відстані сльозою омию.
Чи то мало так статись, моя дитино?!
Якби все наперед знати...
Я б віддала життя половину,
Щоб твою долю переписати.
Я б у небо за тебе летіла, чуєш,
Хай би куля у мої груди!
Десь у полі чужім тепер ночуєш,
Чуже небо і чужі люди.
За тобою друзі плачуть,
Плачуть побратими.
Твоя посмішка навічно, сину,
Поміж ними.
Як же так що твої мрії навік заблудили?!
То не ти загинув сину -
То мене убили.
Таня Олексійчук.
'
Сину
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2022
Свидетельство о публикации №122081906116
Свидетельство о публикации №122081906116
Рецензии