Пішов нарешті дощ,
Розсипалися краплі,
Застукали по вікнах і дахах.
Не стало видно площ,
Росинки благодатні
Безжурно покотились по шляхах.
Як сповідь серця, шум
За вікнами лунає,
Як визнання нечуваних гріхів.
У звуках біль, і сум,
І туга промовляє,
І тихий плач маленьких дітлахів…
Ось крапля, мов сльоза,
По склу збігає тихо,
Здається, покаяння шепче дощ.
В розпливчастих словах
Я відчуваю втіху
І вірю в силу монотонних прощ.
У шелесті дощу
Ловлю я божу милість,
Шукаю світлий образ у імлі,
Молюся і прошу,
Щоб змили краплі нечисть
З моєї многострадної землі.
Дощ
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122081903192
Свидетельство о публикации №122081903192
Рецензии