У спеку всі думки про море,
Про хвилі лагідні, прибій,
Про миті щастя в час Аврори,
Коли летиш на крилах мрій.
Забувши про страшну реальність
І гіркоту невтішних сліз,
Так хочеться відчути радість,
Яку доносить ніжний бриз.
О, море, ти живеш у мріях,
Звучиш містично у словах,
Тебе я бачу у надіях,
В моїх ілюзіях і снах…
Я так сумую, чуєш, море?
Не знаю вже, чи повернусь…
Якби ж не ця війна, не горе,
То полетіла б, я клянусь…
Гойдалась би весь час на хвилях,
Вбирала в себе неба синь,
Дивилась на ясні вітрила
Без хворобливих потрясінь.
Пірнала б у глибінь, мов чайка,
Вдихала волі аромат
І відкривала щиро тайни
Під хвилі тихий перекат…
О, море!
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122081807948
Свидетельство о публикации №122081807948
Рецензии