Кінець. Все висловив, як зміг.
Перечитав, порвав і знову
Писав, писав. За кожним словом -
Образливий, болючих сміх.
Космічної ракети звивсь
Над містом зблиск яскраво й нагло.
Біжить дівча так, наче прагне
Пташиною злетіти ввись.
Куди? Ракеті навздогін?
Голубкою в космічні нетрі?
В шаленім леті в тій ракеті
Свою шаленість гасить він!
І вмить спливло її життя,
А він летів, і гострим болем
Десь за диявольським Алголем
Прийшло до нього каяття.
В німій міжзоряній імлі
Здогадка канчуком шмагнула.
Назад! Та пізно: на Землі
Тисячоліття промайнули!
20і3
Космiчна балада
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122081703091
Свидетельство о публикации №122081703091
Рецензии