про кохання
Він підйому в атаку підспудно відтягує мить.
Він кохає її. Він не вміє її не кохати.
Тільки марить, аби вона встигла його розлюбить
ще задовго, задовго і ще раз задовго до менту,
коли вуха почують: "В атаку!" — останній наказ.
Він готовий до всього, до страти, як вухо Вінсента,
аби тільки вона розлюбила його воднораз.
Аби тільки атака наблизила до перемоги —
він закриє товариша серце своїми грудьми.
Вічну славу спіткають, він знає, солдати, не боги.
Він не хоче, щоб вічна любов увійшла в її сни.
Свидетельство о публикации №122081507187