А все ж, молю...

Валентина Осипенко
Що я чекаю ще від долі?
Час повість дописав про нас.
Заблуканий у Дикім полі
Склав крила зморений Пегас.

Вітри гойдають павутиння,
Що літо "бабине" пряде.
Душі моєї безгоміння
По лезу відчаю веде.

Літа минають безобачно.
Кому кричати? Йти куди?
Тебе, вже зрозуміла, втрачу...
А все ж іще молю: - "прийди".


© Copyright: Валентина Осипенко, 2022
Свидетельство о публикации №122081506962
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Валентина Осипенко
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Валентина Осипенко