Ми вийшли далеко
Без сенсу, без глузду, без втоми,
Та наші обличчя покорчили страшні судоми.
Ми їхали мовчки в країну якусь невідому,
А рейки нам стукали тільки - "додому!додому!"
Все наше майно ми повсюдно з собою носили,
Людей і будинки ракети як трави косили,
Нам двері усі і усі горизонти відкрили,
Ми йшли, але тільки додому щосили.
Наш шлях неухильно згинається в коло
Зруйнованих мрій і дитинства навколо.
Ми все відбудуємо - храми і школи,
І житимо поряд, та разом - ніколи.
Бiженцi
© Copyright: Поспишайко, 2022
Свидетельство о публикации №122081506769
Свидетельство о публикации №122081506769
Рецензии