Спустись до мене, птах далекий,
В пророчій стрічці все життя.
І розкажи, орел шляхетний,
Чому людина вже сміття?
Чому сучасне сьогодення
Оскаженіло любить кров?
Червоний колір то натхнення
Чи витвір зла і не любов?
Ти знаєш, мені треба жити,
Але не хочу в темноті.
А як до світла долетіти
Коли всі свята із брехні.
Не улітаєш, бачиш, знаєш
Людську провину вже давно,
А як то виправити, скажеш?
Чи вже даремно...тільки дно...
Взлетів цей птах під небо синє
І раптом каменем він впав.
А в грудях серце червоніє-
Там долю кожний обирав...
14 серпня (Загреб, Хорватія)
Спустись до мене, птах далекий
© Copyright: Инна Штефан-Токич, 2022
Свидетельство о публикации №122081505067
Свидетельство о публикации №122081505067
Рецензии
