Шукаю в людях внутрішню красу,
Красу глибинну. Зовнішні їх вади
Дарую їм. Не на поверхні суть
Відразу непомітної приваби.
Ціную внутрішню красу. А ти,
Природи дар, збіг генів випадковий,
Ти дивишся мадоннами з картин,
Тебе на щастя носять, як підкову,
Твої господарі. Невже дарма
Митці в усі часи тебе єднали
З глибинною красою? Ти сама
Їх на високий подвиг надихала?
Чи тоЧи то була їх мрія? Пустоті
Все ж, мабуть, легше в сірій оболонці
Від поглядів допитливих у тінь
Ховатися. А ти завжди як сонце.
Сама як сонце, йдеш немов на суд:
Чи є в тобі отой двійник глибинний,
Несеш його в собі немов дитину?
Шукаю в дюдях. Внутрішню красу.
2013
Внутрiшня краса
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122081503393
Свидетельство о публикации №122081503393
Рецензии