Пряний серпень… Ледь помітний сум
Обіймає душу, ніби пледом.
Вітерець доносить тихий блюз,
Пахне день насиченим букетом.
Вабить очі кольористий схід,
Спокушає барвами багрянцю,
Пролітають клином журавлі,
Збуджені акордами рум'янцю.
Холодіє у річках вода
І тремтить, відчувши смутку подих.
Затихають від журби поля,
Від мотивів вітру колискових.
Від жадання зупинити мить
Хочеться схопити клаптик літа,
Ну а потім, хай уже дощить,
Хай лунає осені трембіта…
Пряний серпень
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122081502402
Свидетельство о публикации №122081502402
Рецензии